Територіальна державна інспекція з питань праці у інформує про внутрішній трудовий розпорядок

Регулятором організації праці на кожному підприємстві, в установі, організації є внутрішній трудовий розпорядок, під яким розуміється спеціальний порядок, який встановлюється в середині підприємства, установи, організації і визначає особливості взаємовідносин працівника і роботодавця, а також взаємовідносини між працівниками в процесі здійснення ними трудової діяльності.

Серед низки актів, що забезпечують правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку, особливе місце належить правилам внутрішнього трудового розпорядку. Вони поділяються на три види: типові, галузеві і локальні.

Діючі типові правила внутрішнього трудового розпорядку

для робітників і службовців підприємств, установ, організацій були затверджені постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 20 липня 1984 року. Це нормативний акт загальної дії, який поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і підпорядкування, і в якому сформульовані загальні положення, що визначають трудовий розпорядок на підприємстві. Вони містять такі розділи:

порядок прийому та звільнення працівників;

основні обов`язки адміністрації;

робочий час і його використання; заохочення за успіхи в праці; відповідальність за порушення трудової дисципліни.

Галузеві правила видаються на підставі типових правил міністерствами і відомствами за погодженням з відповідними профспілковими органами з урахування специфіки і особливостями певної галузі народного господарства (науки, культури тощо).

Внутрішній трудовий розпорядок на конкретному підприємстві, в установі, організації визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету. Ці правила розробляються на основі типових та галузевих правил. В них конкретизуються вимоги законодавства щодо обов`язків роботодавця і працівників, зокрема, питання прийому на роботу і звільнення, використання робочого часу, порядок застосування і форми заохочення за сумлінну працю, заходи впливу за порушення трудової дисципліни тощо.

У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну. Наприклад, Статут працівників зв`язку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 877. Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 року № 55.

Статути та положення про дисципліну містять підвищені вимоги щодо дисципліни порядку, де вони мають особливо важливе значення для забезпечення злагодженої, безпечної і безперебійної роботи.

Статути та положення про дисципліну відображають специфіку умов праці окремих категорій працівників, характер їх прав і обов`язків. Правила внутрішнього трудового розпорядку поширюються і на працівників, стосовно яких діють статути та положення про дисципліну, за винятком питань, які регулюються безпосередньо статутами чи положеннями. Як правило, статути та положення про дисципліну поширюються лише на тих працівників, які виконують в даній галузі основну профілюючу роботу. На інших працівників поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку. Наприклад, Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту діє лише стосовно працівників, що забезпечують рух транспорту, але не поширюється на працівників, які забезпечують його обслуговування.

Правила внутрішнього трудового розпорядку, статути та положення про дисципліну охоплюють основну частину положень із яких складається внутрішній трудовий розпорядок. Вони доповнюються технічними правилами, інструкціями, положенням, які визначають порядок виконання роботи, спеціальні обов`язки працівників за окремими професіями, спеціальностями тощо.

Головний державний інспектор праці ТДІзПП

у Закарпатській області

Н.І.Цапулич