У Великоберезнянській публічній бібліотеці сьогодні відбулася презентація книжок Івана Васильовича Хланти "Казки та легенди з витоків Ужа" та "Золота гора Івана Хланти".

Іван Васильович провідний методист відділу народної творчості та аматорського мистецтва КЗ "Обласного організаційно-методичного центру культури "Закарпатської обласної ради, заслужений діяч мистецтв України. Фольклорист, доктор мистецтвознавства, без перебільшення займає перше місце серед казкознавців української фольклористики, насамперед тих, хто записує, досліджує і публікує казковий епос нашого народу.

Зустріч пройшла в теплій та затишній атмосфері. Іван Васильович розповів про свій доробок, присутня була і його онука Вероніка Романівна , одна із упорядників книг Івана Васильовича. Ділилися враженнями від книг і в.о. директор КЗ "Обласного організаційно-методичного центра культури" Закарпатської обласної ради, заслужений працівник культури України Ганна Дрогальчук, та директор Великоберезнянської музичної школи Ярослав Кирлик. Модератор заходу - головний спеціаліст з питань культури Неля Миколаївна Глодан. Учасниками презентації були бібліотечні і клубні працівники та читачі бібліотек нашої територіальної громади.

Від щирого серця ДЯКУЄМО Івану Васильовичу за дорогоцінні подарунки для бібліотеки і залюбки запрошуємо всіх ознайомитися з "Золотими доробками Івана Хланти"

#читайукраїнською

 

ЗАКЛАДИ КУЛЬРУРИ: ПІДСУМКИ РОБОТИ ЗА 2023 РІК

Сьогодні, 31 січня 2024 року відбулась підсумкова нарада працівників закладів культури Великоберезнянської селищної ради.

Доповідала перед присутніми головний спеціаліст відділу культури, освіти, сім’ї, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Неля Глодан. Вона підвела підсумки роботи за минулий рік та окреслила основні завдання, що стоять перед працівниками галузі в 2024 році.

Отже, серед пріоритетів роботи закладів

культури є підвищення якості культурних послуг у всіх закладах, створення ефективних стимулів для творчої та культурно-мистецької діяльності, популяризація культурного надбання Великоберезнянщини.

Було обговорено як позитивні моменти так і проблемні питання, які стоять перед закладами культури. Також звернули увагу на краєзнавчу діяльність, національно-патріотичне виховання, поповнення та популяризацію книжкових фондів української мови.

Підсумковою нарадою працівників культури перегорнули останню сторінку літопису діяльності книгозбірень та клубних закладів за 2023 рік і разом з тим відкрили нову – із сподіваннями, Всі учасники наради мають надію, що 2024 рік буде успішнішим та сприятливішим у діяльності, принесе нашій

Україні Перемогу!

 

«Пам'яті тридцяти»

автор Тичина Павло Григорович

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців.

Славних, молодих...

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

29 січня - День пам’яті Героїв Крут... Україна вшановує 106-ту річницю.

Шануємо пам’ять українців, які віддали своє життя у бою під Крутами, який став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі з агресором. Дякуємо кожному, хто зараз боронить державу, її незалежність і майбутнє.

 

"Жертви людиноненависницької політики"

27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау.

Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України.

Загалом під час Другої світової війни в концтаборах і на окупованих територіях загинуло 6 млн євреїв, з яких близько 1,5 млн – діти.

В Україні під час Другої світової війни було знищено понад 60 % євреїв. Приблизно 900 тисячам, переважно з центральної та східної частин України, вдалося вчасно евакуюватися. Натомість єврейські громади Галичини, Поділля та Волині були знищені майже повністю.

27 січня у всьому світі згадують жертв найжорстокішого масового геноциду усіх часів і засвідчують прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами насилля.

Сьогодні усі ми протистоїмо злу, боронячи право на свободу та європейські цінності. росія несе загрозу не лише для України, а й для всього світу. Тому є ще одна нагода переосмислити поняття «колективної безпеки в сучасному глобалізованому світі», бо якщо десь починаються агресія і терор, то загроза існує для всього людства.

Бережемо пам’ять про події 1945 року для поширення правди про геноциди. Пам’ятаймо та згадуймо мільйони жертв Голокосту.

 

Із циклу ''Знай наших ''

27 січня (1839-1884)

185 років з Дня народження Павла Чубинського - правознавець, фольклорист і етнограф, поет, громадський і просвітницький діяч, активний учасник українського руху, автор тексту Державного гімну України.

Павло Платонович Чубинський народився на хуторі Чубинський в родині бідного дворянина. Закінчив Другу Київську гімназію, навчався у Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. Там знайомиться з Георгієм Семеновим Тянь-Шанським, який у свою чергу знайомить Чубинського з видатними географами Миколою Пржевальським та Миколою Миклухо – Маклаєм. У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу “Основа”, співпрацюючи в якому познайомився з Т. Шевченком, М. Костомаровим

У молоді роки він брав активну участь у громадському русі, поширюючи ідеї боротьби проти царського уряду. За свої щирі, патріотичні» наміри більше як на шість років був відлучений від України і засланий на «перевиховання» в Архангельську губернію. Там здобув авторитет великого організатора науки і невтомного дослідника Північного краю

1861 року захистив у Петербурзі дисертацію “Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії” та отримав вчений ступінь кандидата правознавства

Нагороджений за свою наукові здобутки та праці золотою медаллю від російського географічного товариства в 1873 році, золотою медаллю на Міжнародній виставці в Парижі в 1875 році та має Уваровську премію від російської академії наук.

Намагався відкрити безкоштовну сільську школу в Борисполі, але не добився дозволу влади.

В 1877 році працює на посаді чиновника Міністерства шляхів в Петербурзі

Був одружений на Катерині Порозовій, мав в шлюбі 4 дітей

У 1879 році Чубинський тяжко захворів, його розбив параліч, і він до кінця життя був прикутий до ліжка. Помер 26 січня 1884 року. Похований у Борисполі на Книшовому кладовищі

Перший пам’ятник Павлу Чубинському було встановлено у Борисполі в 2001 році

1963 року до 100-річчя українського гімну «Ще не вмерла Україна» Відділ ООЛ видав серію марок, наліпок, франкотипів, поштових листівок із зображенням авторів гімну Павла Чубинського і Михайла Вербицького, роботи митця Миколи Бідняка

У 2015 році у Києві було названо вулицю на честь Павла Чубинського

14 січня 2009 року Національний банк України увів в обіг ювілейну монету «Павло Чубинський»

Сподіваємося, що Ви дізнались щось цікаве про Павла Чубинського