«Їхній подвиг – боротьба за Незалежність Вітчизни»                                                                    

   Події 29 січня 1918 року назавжди вкарбувалися в пам'ять поколінь українців. Адже під Крутами творилася історія молодої, як і бійці-крутяни, держави. Держави, яка ціною неймовірних зусиль та трагічних втрат заявила про своє право бути вільною від ярма імперії. Станція «Крути» – тільки одна із численних битв в одвічному «хрестовому поході» Росії проти України, однак відважні патріоти, які захищали Україну під Крутами – справжні Герої, завдяки яким таки постала наша незалежність. Як і сучасні Герої, які на своїх плечах міцно тримають нашу незалежність, захищають свою Батьківщину від зазіхань зухвалого агресора. Вони боролися, щоб ми перемогли». 

  В бібліотеці представлена книжкова виставка «Їхній подвиг – боротьба за Незалежність Вітчизни»                                                                    

МОЛИТВА

О Боже, наш добрий
З високого неба!
Молитву сьогодні
Заносим до Тебе,

За тих, що боролись
При станції КРУТИ,
За нашу Державу
Із ворогом лютим,

Що в битві цій впали
В цю зиму криваву...
Прийми їх до Себе!
Прийми в Свою славу!

А нам від цих Tриста,
О Боже, благаєм! —
Любови дай вчитись
До Рідного Краю!

(Леся Храплива-Щур)

 

27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Цей день проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, у пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни.

У резолюції стверджувалося, що «Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Україна приєдналася до цього документа у 2012 році.

Саме 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенцима.

Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років.

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. З вересня 1941 року до кінця вересня 1943-го він був місцем регулярних розстрілів і поховань, які проводилися військовими й поліцією окупаційної нацистської влади. Близько півтора мільйона євреїв знищили нацисти на території нашої країни. Це – чверть усіх жертв Голокосту, який є злочином проти всього людства.

Сьогодні Україна разом з усім світом розділяє скорботу трагічної сторінки світової історії.

Пам’ятаймо

 

Вітаємо всіх з Днем Соборності України!

Пам'ятаймо, що Україна починається з кожного з нас.

Україна -це наша земля, наш рідний край, наша країна з славною багатовіковою історією і мудрими, талановитими людьми, з чарівною піснею, що дивує весь світ, багатющими народними традиціями, з мальовничою природою.

Велична і свята, моя ти Україно

Лише тобі карать нас і судить

Нам берегти тебе, Соборну і єдину

І нам твою історію творить.

 

Ой на річці, та й на Йордані,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я.

Божа мати ризи прала,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я.

Та й попрала, повіщала,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я.

На камені, на млині,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я.

Тай на красній Ягодині,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я.

Прилетіли янголята,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я

Взяли ризи на крилята,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я

Та й понесли в піднебесі,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я

Та й в небесі роздивились,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я

Усім святим поклонились,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я.

Фото: annna_gayduk

 

Гарну традицію засівання в Україні вшановують 14 січня, тобто на Старий Новий рік або ж на Василія.

Широковідомою та найважливішою традицією в Україні на Василів день є обряд «засівання» або «посипання». У цей час хлопчаки ходять домівками й засівають господарям пшеницею, аби в їхньому домі завжди панували достаток і радість.

«Посипальниками» називали хлопчиків 7-14 років. В цей день вони починали обхід сусідів, родичів та близьких із самого ранку. У руках хлопчики носили торбинки або рукавиці, наповнені зерном.

Зайшовши до хати, посипальники здійснювали символічне засівання, що супроводжувалося традиційними привітаннями. В кожній хаті посипальників чекали з нетерпінням, адже вірили, що їх прихід принесе щастя в новому році. Тому хлопчиків приймали як найдорожчих гостей – частували, а також давали їм різні гостинці або дрібні гроші.

До речі, в народі вірили, що зерно, яке посівальники розкидали по хаті, мало велику силу. Відтак, його не викидали, а часто зберігали до весни. Тоді змішували його з іншим зерном та розпочинали першу сівбу. Або ж просто годували ним курей «аби краще неслися» та давали худобі.

Веселих вам свят!

 

Різдв'яна феєрія...

 

В Україні традиційними атрибутами Різдва є кутя, узвар і хліб на столі, Дідух - на покуті й колядники у хату.

Різдвяне колядування – це суто український звичай, коли молодь славить піснями господарів, бажає їм добробуту та міцного здоров’я. За це колядники отримують продукти, цукерки або гроші.

Звичай колядування пов’язують із днем зимового сонцестояння, який ще називають святом Коляди. У давнину його святкували 25 грудня. Наші предки вважали, що саме в цей день Сонце з’їдає змій Коротун, а всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове Сонце – маленького Божича. Люди намагалися захистити новонародженого та проганяли Коротуна. Потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця. Із появою християнської релігії, обряд колядування був приурочений до Різдва Христового та лише тоді набув біблійного змісту.

Відтак коляда перед усім набрала сенсу віщання доброї новини про Різдво Христове, почали формуватися різдвяні традиції.

Серед найстаріших українських колядок – «Предвічний родився пред літи», «Новая радість світу ся з’явила», «Дивная новина», «Бог предвічний народився», «Нова радість стала, яка не бувала», «Небо і земля нині торжествують» та інші музичні твори народного й авторського походження.

Сучасна коляда в Україні – це, як і колись, народні гуляння, колядування-щедрування, різдвяні гостини і веселий сімейний час разом. Додалися до цього організовані різдвяні фестивалі колядників: це, як виявилося, добрий спосіб святкування та збереження народних традицій.