29 листопада

"Григорій Квітка - Основ'яненко - творець людської повісті "

245 років з Дня народження Григорія Квітка-Основ'яненка українського драматурга

Григорій Квітка-Основ’яненко – перший класик художньої прози та соціально-побутової комедії в літературі. Як письменник, видавець, літературний критик і публіцист виступав в оборону художніх можливостей української літературної мови. У своїх творах він порушував питання про високоморальні та етичні якості людини, акцентував на особливостях національного характеру, специфіці мислення, вірувань, звичаях, побуту, на цінностях та ідеалах українців.

Його сентиментальна проза мала вагоме значення для становлення оповідного дискурсу в українській літературі.

Найвідоміші твори письменника:

“Конотопська відьма” (1833), екранізовано в 1990-му;

“Маруся” (1832);

“Салдацький патрет” (1833);

“Сватання на Гончарівці” (1835), екранізовано в 1958-му;

“Пан Халявський” (1839);

“Сердешна Оксана” (1841);

“Козир-дівка” (1838);

“Ганнуся” (1839);

“Шельменко – волосний писар” (1829), екранізовано в 1971-му.

На початку літа 1843 року Григорій Квітка-Основ’яненко застудився, від ускладнень розвинулася пневмонія, і за два місяці, у серпні того ж року, Квітка-Основ’яненко спочив назавжди у своєму родовому маєтку в Основах. Попрощатися з Григорієм зійшлися майже всі харків’яни. Упокоїли тіло на Холодногорському цвинтарі. Але в 1930-х на місці кладовища побудували стадіон “Трудові резерви”.

Надгробок перенесли до Покровського собору, а згодом на Друге міське кладовище. Чий прах зараз покоїться під цим каменем, на жаль, дізнатися вже ніхто не зможе.

#читайукраїнською

 

27 листопада

Ольга Кобилянська (1863 – 1942) 160 років від Дня народження– українська модерністська письменниця, рання буковинська феміністка, близька подруга та соратниця Лесі Українки.

Літературознавці відзначають, що Ольга Кобилянська стала першим в історії української літератури письменником, хто показав образ української жінки абсолютно по-новому: це була не забита, пригноблена селянка, а інтелігентка, жінка, яка прагне до знань, до освіти, яка виступає за рівноправність у суспільстві між жінками та чоловіками. Та й сама письменниця говорила, що її заслуга в тому, що вона змогла привернути увагу читачів «до справжніх Марусь, Ганнусь і Катрусь, які повинні стати жінками європейського характеру».

Українська письменниця, представниця модернізму в літературі Ольга Кобилянська з'явилася на світ в сім'ї галицької шляхти. Мати письменниці була німкенею, так що з дитинства дівчинка володіла не лише українською, а й німецькою мовою. До слова, свої перші твори Ольга писала також німецькою. У дівчинки було кілька братів, один з яких був непоганим живописцем, а інший - видатним філологом. Більшу частину життя автор провела у Чернівцях. Під час навчання в школі на території Південної Буковини не було україномовних шкіл і дівчинку віддали в німецьку. Особливе значення мав зв'язок Кобилянської з німецьким письменником Якобсоном, з яким дівчина співпрацювала. Під час їхньої спільної праці вона написала рецензію на німецькій мові, присвячену Марку Вовчку, і перевела деякі твори українських письменників. В оточенні Ольги Кобилянської були відомі на той час лідери феміністичного руху, Наталя Кобринська, Августа Кохановська та Софія Окуневська. Під їх впливом Ольга почала писати українською і долучилася до руху за права жінок. Багато жіночих тем виплили на поверхню в книгах письменниці, зокрема у творах "Людина", "Царівна", "Valse melancolique". Кобилянська була близько знайома з Лесею Українкою. Все життя жінки підтримували листування, з якої, на жаль, збереглися переважно листи Лесі. У відгуках сучасних біографів можна прочитати про точку зору, що дівчат пов'язувала не тільки дружба, а й любов, однак це малоймовірно, якщо брати до уваги факти біографії Лесі Українки. У військовий і післявоєнний період у творчості Кобилянської, зокрема, в її новелістиці, з'явилася морально-етична проблематика. Письменниця померла 21 березня 1942 року, у місті Гура-Гумора, де народилася письменниця, встановлено пам'ятник і названо сквер її ім'ям. Сьогодні Ольга відома переважно завдяки своїм повістям, хоча вона писала також чудову коротку прози. Серед повістей письменниці варто відзначити "Земля" і "У неділю рано зілля копала".

#читайукраїнською

 

25 листопада 185 років з Дня народження (1838 ) Івана Нечуя -Левицького, прозаїк, драматург, перекладач, педагог, магістр богослов'я.

Писав під різними псевдонімами: Іван Нечуй, І. Баштовий, Гр. Гетьманець та О. Криницький. Найбільш відомий своїми реалістичними романами, такими як «Микола Джеря» (1878), «Кайдашева сім'я» (1879) та «Маруся Богуславка» (1875).

Письменник відомий своїм категоричним ставленням до багатьох питань української літературної мови. Починаючи з 1885 року письменник приймає рішення про відхід у відставку. З тих пір Нечуй-Левицький проживає в Києві і займається виключно літературною творчістю. На початку ХХ сторіччя письменник створив безліч критичних статей і рецензій, присвячених питанням сучасної поезії та прози, а також займався написанням короткої прози, менш відомої сучасним читачам. Нечуй-Левицький помер 15 квітня 1918 року в лікарні для самотніх людей: письменник до останнього віддав себе літературній праці. Тіло Нечуя-Левицького спочиває на Байковому кладовищі.

Твори цього видатного прозаїка читачі можуть знайти у нашій бібліотеці

 

«Запали свічку» — загальнонаціональна акція.

Щороку в четверту суботу листопада українці зі всього світу запалюють у своєму вікні свічки пам’яті за загиблими від голоду 1932-1933 роках, та вшановують їх хвилиною мовчання.

Не будьте байдужими! Долучайтеся!

25 листопада о 16:00 запаліть свічку

СВІЧКА ГОЛОДОМОРУ

Запалила свічку, запалила,

Щоби більше лихо не ходило,

Хай палає свічка світлом білим,

Щоб в бабусі серце не боліло...

Щоби більше не прийшло те горе,

Хай горять свічки Голодомору.

Чуєш – душі аж до неба кличуть!

Хай горять вогненні білі свічі!

Пам'ятники болю – з колосками.

Нехай світить кожен дім свічками,

Хай в цей вечір в кожному віконці

Буде крапля вогняного сонця...

Щоб в бабусі серце не боліло,

Свічку запалила білу-білу,

Аби смерть важка вже не ходила,

Запалила свічку, запалила...

 

25.11.2023

"Колами пекла"

Щороку ми вшанувуємо світлу пам'ять безвинно замучених голодом та політичними репресіями, померлих і загиблих людей.

Штучний голод 1932-1933 років, спричинений анти-людською політикою кремля, обернувся голодомором українського народу, вихоплював кістлявою рукою із його надр діточок, немовлят, поглинав цілі родини, села й містечка. Чорні підводи їхали дорогами України, підбирали труп за трупом. Смерть святкувала свої криваві жнива.

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Озиратися в минуле треба кожному. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється.

Голодомор 1932-1933 років – це масштабний злочин проти України, визнаний всім цивілізованим світом. Він забрав життя від 3,9 000 000 до 7 000 000 людей…

Щороку, у листопаді, в четверту суботу, українці зі всього світу запалюють свічку і приносять квіти й вінки до пам`ятників і могил своїх рідних щоб вшанувати пам`ять про загиблих. Вони ніколи не забудуть і не пробачать.

Тож, давайте разом, 25 листопада, запалимо свічки пам’яті загиблим від голоду 1932-1933 років.

В стінах бібліотеки оформлено виставку "Колами пекла".

Пам'ять жертв Голодомору, завжди вшануємо хвилиною мовчання.

   

"Мовою фактів та документів"

21 листопада ми відзначаємо День Гідності та Свободи, встановлено на честь початку двох знаменних для новітній історії України подій: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

Це одна із найважливіших для нас дат, тож пам'ятати, День Гідності та Свободи, мають всі! Тим паче просто зараз, коли ми мужньо протистоїмо ворогу.

Помаранчева революція та Революція Гідності об’єднали вільних громадян – справжніх патріотів України навколо демократичних цінностей. Злочинна влада не встояла перед силою духу та прагненням до свободи, які продемонстрували українці під час цих драматичних, але надзвичайно важливих подій.

Цей день – символ боротьби і перемоги, символ єднання заради найвищих ідеалів цивілізованого світу.

Пишаймося нашими співвітчизниками, які всупереч жорстокому тиску антидемократичного режиму об’єдналися і відстояли своє право на вибір гідного життя.

 

« БУДЬМО СВОЇМИ! ЧИТАЙМО РАЗОМ!»

Згідно зі стратегією розвитку читання на період до 2032 року "Читання як життєва стратегія" з 4 до 10 грудня 2023 року Український інститут книги проводить Всеукраїнську інформаційно-просвітницьку тематичну акцію "Національний тиждень читання". Мета цієї акції — консолідувати українське суспільство навколо читання як тренду. Її цьогорічне гасло — "Бути своїми".

Запрошуємо бібліотеки нашої Великоберезнянської громади долучитися до проведення Акції.

Що для цього потрібно? Насамперед:

- на сторінках у соціальних мережах розмістити інформацію про Акцію;

- організувати відповідні заходи, наприклад, обговорення літературних творів, читання вголос, вікторини, читацькі клуби, зустрічі з письменниками, квести тощо. Деякі заходи, за бажанням організаторів, можуть бути присвячені 130-річчю Миколи Хвильового, чия постать є центральною у проведенні тижня читання у 2023 році;

- поділитися фотозвітами проведених заходів і розмістити їх на

офіційних вебсайтах і сторінках у соціальних мережах, використавши хештеги #тижденьчитання2023 та #бутисвоїми, а також позначити у дописах з фотозвітами офіційні сторінки Інституту (соціальна мережа «Фейсбук», соціальна мережа «Інстаграм»)