Трудовий договір чи трудова угода?

Досить часто ми не приділяємо належної уваги тому, який документ нам пропонують підписати при оформленні трудових відносин. Тому дуже важливо розуміти наслідки підписання тих чи інших документів. Найчастіше на практиці роботодавці укладають з працівниками трудові договори або трудові угоди.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою (далі — власник), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудова угода за своєю суттю є цивільно-правовим договором, тобто договором підряду чи договором про надання послуг, і регулюється Цивільним кодексом України (далі — ЦК). За договором підряду, відповідно до статті 837 ЦК, одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Таким чином, укладення, виконання та припинення (розірвання) трудової угоди регулюється цивільно-правовим законодавством, а трудового договору — законодавством про працю.

Аналіз наведених статей дає можливість визначити певні відмінності між двома видами цих договорів:

Особа, яка виконує роботу за трудовим договором, набуває статусу «працівника» і на неї поширюються гарантії, пільги та компенсації, визначені законодавством про працю. За трудовою угодою (договором підряду) особа набуває статусу «підрядника» або «виконавця» з правами, визначеними цивільним законодавством та договором.

У трудовому договорі увагу зосереджено на процесі праці, а не на кінцевому результаті. Власник «купує» постійне виконання працівником так званої трудової функції — роботи за визначеною професією, спеціальністю, кваліфікацією. Для трудової угоди (договору підряду) важливим є саме кінцевий результат. Предметом договору підряду є виконання певної, визначеної договором роботи (надання послуги) і передача замовнику її результатів, тобто робота має разовий характер.

За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, які, наприклад, визначають тривалість його робочого часу, час початку і закінчення робочого дня, час відпочинку тощо. На виконавця за договором підряду такі вимоги не поширюються.

Оплата праці за трудовим договором є гарантованою. Заробітна плата виплачується у строки, визначені відповідним документом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів (ст. 115 КЗпП), а затримка виплати зарплати може спричинити застосування до керівника санкцій, визначених законодавством.

При укладенні договору підряду виконавець отримує за виконану роботу винагороду, розмір і порядок виплати якої визначається сторонами у договорі за взаємною згодою. Законодавчі гарантії щодо оплати праці осіб, які працюють за договором підряду, на виплату винагороди не поширюються.

Законодавством про працю обов’язок забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, покладається на власника (ст. 141 КЗпП). Тобто працівник отримує все необхідне для виконання роботи, визначеної трудовим договором: робоче місце, необхідні матеріали, устаткування, обладнання, у певних випадках засоби захисту тощо.

За договором підряду виконавець у процесі роботи використовує свої матеріали і свої засоби, якщо інше спеціально не обумовлено у договорі.

При прийнятті на роботу за трудовим договором працівник зобов’язаний надати документи, зазначені у статті 24 КЗпП: паспорт, трудову книжку (за наявності), у визначених законодавством випадках — документ про освіту, довідку про стан здоров’я та інші документи. На підставі наданих документів та заяви працівника власник видає наказ чи розпорядження про прийняття на роботу, до трудової книжки вноситься відповідний запис, а весь час роботи зараховується до трудового стажу.

За трудовою угодою (договором підряду) запис до трудової книжки про виконання роботи не вноситься, а період виконання роботи зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію лише за умови сплати страхових внесків (ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788-XII).

Працівникові при прийнятті на роботу може бути встановлено випробування з метою перевірки його відповідності дорученій роботі, про що обов’язково зазначається в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу (ст. 26 КЗпП). Якщо буде встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник має право його звільнити протягом строку випробування.

Випробування при укладенні договору підряду підряднику (виконавцю) не встановлюється.

Працівник повинен виконувати роботу, визначену трудовим договором, особисто (ст. 30 КЗпП), а виконавець за договором підряду має право, якщо інше не визначено договором, залучати до виконання роботи інших осіб.

У законодавстві про працю передбачено і право працівника на відпочинок. Крім вихідних днів, надається ціла низка оплачуваних відпусток (щорічна основна та додаткова відпустки, у зв’язку із навчанням, соціальні відпустки). Такі гарантії не поширюються на виконавців робіт за договором підряду.

Працівники, прийняті на роботу за трудовим договором, підлягають обов’язковому соціальному страхуванню, внески сплачує підприємство, що забезпечує у подальшому виплату допомоги в разі тимчасової непрацездатності, по вагітності, пологах і догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги у зв’язку з народженням дитини та на поховання.

Особи ж, які виконують роботи за договорами підряду, беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, що не породжує автоматичної виплати допомоги.

За невиконання трудових обов’язків працівник, який працює за трудовим договором, може бути притягнутий власником до дисциплінарної відповідальності, а за заподіяну матеріальну шкоду за загальним правилом несе обмежену матеріальну відповідальність (не більше середньомісячного заробітку), за винятком випадків, коли у КЗпП передбачено повну матеріальну відповідальність.

За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором підряду виконавець несе цивільно-правову відповідальність, правила застосування якої визначені ЦК (неустойка, штраф, пеня, відшкодування збитків тощо).

Трудовий договір припиняється тільки у порядку, визначеному КЗпП, у трудовій книжці працівника робиться запис про звільнення. Договір підряду припиняється після виконання роботи і передавання її замовнику, про що складається акт, який підписують сторони.

Слід зауважити, що викладений вище перелік відмінностей трудового договору і трудової угоди не є вичерпним. Отже, не забувайте, що розуміння правової природи цих двох договорів, їх правильне застосування — запорука уникнення можливих непорозумінь між сторонами.

Головний державний інспектор праці ТДІзПП

у Закарпатській області

Н.І.Цапулич