Мамо, я не вернусь…

Історія нашого народу – це війни і повстання, це сльози і перемоги, це незламність Байди і крилаті козацькі «чайки», це буйні веселощі на Січі після перемог і плач полонянок в неволі. Це ненависть і любов, вірність і зрада. Це гарячі серця Січових стрільців та Героїв Небесної Сотні, це тисячі патріотів нашої держави, які зараз знаходяться на передовій, захищаючи від терористів свободу, незалежність та територіальну цілісність України.

Дійсно, багато поколінь українців поклали своє життя на вівтар української державності. Ми наповнені духом своїх волелюбних предків, багатою історією. І якщо хочемо осягнути минуле України, то маємо багато вчитися, знати, пам’ятати. З нагоди вшануванн учасників АТО та вшанування Небесної сотні у бібліотеці  с.Княгиня було проведено вечір - реквієм "Мамо, я не вернусь".

            На вечір було запрошено учасника бойових дій в зоні АТО заступника начальника відділу прикордонної служби «Княгиня» Єгорова Сергія Володимировича.

     Сьогодні військовослужбовці Збройних Сил України, учасники АТО відстоюють незалежність і територіальну цілісність на Сході країни, демонструючи високий професіоналізм, патріотизм та безмежну відданість Україні. Саме від цих героїчних людей - офіцерів, військовослужбовців за контрактом, бійців, призваних при мобілізації, залежить доля і майбутнє нашої країни. Щодня в непростих бойових умовах, під кулями і «Градами» терористів та іноземних найманців, ціною власних життів військовослужбовці рятують мирних мешканців Донбасу. Українські вояки показали усьому світу, що здатні не лише захистити Україну, а й зберегти життя мирних громадян, допомогти мешканцям Луганської і Донецької областей, які потерпають від свавілля терористів.

 

З словами вдячності виступив голова Стричавської сільської ради Дагулич Михайло Михайлович. Розпочавши свій виступ словами, що із Небесної Сотні почалися вбивства Українського населення у так званий «Мирний час». А сьогоднів зоні АТО, на жаль,  гинуть українські герої,  сотні з них отримали поранення та знаходяться на лікуванні у шпиталях та лікарнях. Ми пишемо пораненим листи, відсилаємо свої малюнки, щоб підтримати їх. Адже усім їм, як ніколи, потрібна увага, добре слово, повага та любов небайдужих людей та наша з вами молитва.

На знак вшанування світлої пам’яті тих, хто загинув у боротьбі за створення своєї незалежної держави, увійшовши у безсмертя, присутні вечора схилили голови і пом’янули їх хвилиною мовчання, у виконанні присутніх було виконано Гімн України.