Нерідко вважають, що правила
внутрішнього трудового розпорядку – це аркуш паперу, на якому зазначено дані
про початок роботи, перерву на обід та кінець робочого дня у підприємствах,
установах, організаціях різних форм власності.
Зазвичай такий аркуш вивішують на
видному місці в офісі для ознайомлення працівників з графіком роботи. Та це
лише витяг з правил. Самі правила аж ніяк не можуть вміститися на одному аркуші
паперу, якщо їх надрукувати навіть найдрібнішим шрифтом.
Правила внутрішнього трудового
розпорядку — це розроблений роботодавцем у встановленому порядку документ, який
регламентує організацію праці за допомогою якого підприємство забезпечує
дотримання трудової дисципліни та нормативну поведінку працівників.
Напевно, є
необхідність нагадати, що будь-які правила з організації праці є службовими
документами, в яких викладаються норми, настанови або вимоги, що регламентують
певний порядок якихось дій, поведінку, тощо. За своєю формою і змістом вони
подібні до інструкцій, а іноді є їхньою складовою (приміром, Правила оформлення
вихідних документів, які входять до Інструкції з діловодства). Дехто з фахівців
стверджує, що на підприємствах, де працює менше п’яти осіб, правила
внутрішнього трудового розпорядку не обов’язково складати в письмовій формі,
тобто це питання вирішується на розсуд роботодавця. Ми не погоджуємось з такою
думкою з кількох причин. По-перше, у статті 43 Конституції України зазначено,
що кожен громадянин має право та належні, безпечні і здорові умови праці, на
заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам також гарантується
захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за
свою працю. По-друге, в статті 21 Кодексу законів про працю, в якій визначено
поняття трудового договору, йдеться про те, що працівник зобов’язується
виконувати роботу за трудовим договором і має дотримуватися трудового
розпорядку. По-третє, статтею 142 КЗпП України передбачено, що трудовий розпорядок
на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього
трудового розпорядку, які затверджуються представниками трудових колективів за
поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної
профспілкової організації (профспілкового представника) на підставі типових
правил. У де-яких галузях народного господарства для окремих категорій
працівників діють статути і положення про дисципліну (наприклад, «Статут про
дисципліну спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб», затверджений
постановою Кабінету Міністрів від 12 жовтня 2000р. №1540; Положення про
дисципліну працівників гірничих підприємств», затверджене постановою Кабінету
Міністрів від 13 березня 2002р.№294). Правила внутрішнього трудового розпорядку
необхідно скласти в письмовій формі через те, що вони вважаються документом з
організації процесів управління, - це знайшло своє відображення в Державному
класифікаторі управлінської документації ДК 010-98 (коди: 0202044-0202048).
Більше того, стаття 29 КЗпП України прямо вимагає, щоб до початку роботи за
трудовим договором власник або уповноважений ним орган ознайомив працівника з
правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Звісно,
можна послатися на те, що обов’язки працівника перелічені в колективному
договорі, в посадових інструкціях з охорони праці, пожежної безпеки, в наказах,
щодо обов’язків окремих працівників. Це так, але за відсутності правил
внутрішнього трудового розпорядку, укладених у письмовій формі, працівники
підприємства позбавлені законних прав на працю, тобто роботодавець може
звільнити будь-кого з власної примхи. Відсутністю документа про ознайомлення з
правилами трудового розпорядку під розписку може також скористатися несумлінний
працівник, який порушує дисципліну праці. На висловлені до нього претензії він
має право відповісти, що ніхто його не ознайомив з вимогами трудового
розпорядку. Тож роботодавець не застрахований, що у разі звільнення такого
працівника суд не відновить його на роботі. Отже правила внутрішнього трудового
розпорядку мають бути обов’язково складені в письмовій формі, — це вигідно як
працівнику так і роботодавцеві.
Головний державний інспектор праці ТДІзПП
у Закарпатській області
Н.І.Цапулич
Немає коментарів:
Дописати коментар