четвер, 15 травня 2014 р.

Як виконати рішеня Європейського суду з прав людини

Закон України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Стаття 2 Закону передбачає, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Виконання рішень здійснюється в добровільному порядку, без заходів примусового виконання, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом направлення Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України офіційного перекладу рішення, платіжного доручення та постанови про відкриття виконавчого провадження до Державної казначейської служби України для оплати на користь стягувача.

Розпорядником бюджетних коштів, передбачених на виконання рішень Європейського суду з прав людини, є Міністерство юстиції України.
Конвертація коштів, присуджених Європейським судом з прав людини, оформлення платіжних документів (платіжного доручення) проводиться Міністерством юстиції України, як органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень, з урахуванням особливостей, вищезазначених нормативно-правових актів та законодавства України, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов’язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 408.
Обов’язковість виконання рішень Європейського суду з прав людини передбачається статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 81 Закону визначено, що порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражів визначається відповідними міжнародними договорами, цим Законом та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 17 Закону державною виконавчою службою відповідно до цього Закону підлягають виконанню рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Однак, деякі аспекти виконання вказаних рішень не врегульовані на національному рівні.
Виконання рішень Європейського суду з прав людини передбачає виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального та загального характеру.
Заходами індивідуального характеру – є а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні (відповідно до статті 10 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ”).
Заходами загального характеру – є заходи, спрямовані на усунення системної проблеми та її першопричини, встановленого рішенням Суду, щодо інших осіб (виправлення порушеного права). 
Заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Європейським судом з прав людини порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді.
На відміну від відшкодування моральної та матеріальної шкоди Європейський суд з прав людини не вказує державі, які саме заходи необхідно вжити щодо відновлення порушених прав заявника.
Державним виконавцем, з урахуванням вимог Закону виноситься постанова про відкриття виконавчого провадження (по кожному заявнику окремо).
Відповідно до статті 7 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стягував повинен подати на адресу Державної виконавчої служби України заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів.
Також, у вказаної заяві стягувачем – фізичною особою (фізична особа на користь якої Європейський суд з прав людини присудив справедливу сатисфакцію) зазначається:
1.  - прізвище, ім’я та по-батькові;
-        ідентифікаційний номер;
-        фактична адреса мешкання;
-        контактні телефони;
-        номер та дата рішення Європейського суду по якому подається заява;
До заяви додається:
2. копія довідки банківської установи, в якому відкрито рахунок стягувача, де обов’язково має бути зазначено повне найменування банківської установи, транзитний рахунок банку, особистий рахунок стягувача, код ЄДРПОУ банку, МФО банку;
3. копія довідки про присвоєння стягувачеві ідентифікаційного номеру;
4. копія всіх сторінок паспорту стягувача.
У разі смерті стягувача, спадкоємець має подати нотаріально засвідчені копії документів, що підтверджують право на спадщину, а також всі вищевказані документи (пп. 1-4), які вимагаються для перерахування присуджених коштів.
Для стягувачів – юридичних осіб.
Стягувач – юридична особа має подати заяву на офіційному бланку про виплату відшкодування за підписом його керівника, що скріплюється печаткою.
У заяві зазначається:
1.  - повне найменування стягувача;
-        код ЄДРПОУ стягувача;
-        фактична адреса мешкання;
-        контактні телефони відповідальної особи;
-        номер та дата рішення Європейського суду по якому подається заява;
До заяви додається:
2. Копія довідки банківської установи, в якому відкрито рахунок стягувача, де обов’язково має бути зазначено повне найменування банківської установи, рахунок стягувача, МФО банку;
3. Копія довідки про присвоєння стягувачеві коду ЄДРПОУ.
Якщо рішенням Європейського суду з прав людини передбачене виконання рішення національного суду, на тривале не виконання якого заявник скаржився до European Court of Human Rights Council of Europe, до заяви, відповідно до статті 12 Закону, також додаються світлокопії рішень національних судів, а також світлокопії процесуальних документів органів державної виконавчої служби (за їх наявності) винесених в ході виконання вказаних рішень національного суду.
У разі представлення інтересів стягувача у виконавчому провадженні, повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.
Роз’яснюємо, що Моніторингом виплати сум, присуджених як справедлива сатисфакція затвердженого Комітетом Міністрів Європи від 31.05.2007 визначено, що у більшості справ заявник, який є жертвою порушення, визнається Судом як отримувач. Таким чином, саме йому/їй повинна здійснюватись виплата.
Статтею 45 Закону передбачено, що за письмовою заявою стягувача - фізичної особи чи його представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.
Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами. Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких ці суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником у іншому виконавчому провадженні).
Також, у разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, ці суми зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому Державним казначейством України.



Василь Шукаль

Начальник Великоберезнянського районного управління юстиції

Немає коментарів:

Дописати коментар