Щорічно 14 грудня, згідно з Указом Президента України від 10 листопада 2006 року № 945/2006, в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зараз, коли Україна чинить спротив російському вторгненню, а окупанти погрожують усьому світові новою ядерною катастрофою, подвиг українських ліквідаторів набуває особливої ваги. Україна як ніхто знає ціну радіаційної безпеки і зробить усе, щоб подібного до Чорнобильської катастрофи більше не сталося.

Частки радіоактивних речовин, що потрапили назовні внаслідок аварії на четвертому реакторі АЕС розпадатимуться ще довгі роки, але людська пам’ять і шана героям Чорнобиля за їхній подвиг і самопожертву не обмежені в часі та житимуть вічно.

Щира подяка та шана всім ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які не шкодуючи свого життя та здоров’я, захищали нашу країну від наслідків наймасштабнішої техногенної катастрофи у світі.

Завжди пам’ятатимемо про тих чорнобильців, хто відійшов у вічність…

 

13 грудня

130 років з Дня народження (1893 — 1933) Микола Хвильовий — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози.

Зазнав нищівної критики і звинувачень в антипартійності, «українському буржуазному націоналізмі», намаганні відірвати українську культуру від російської». Був змушений публічно каятися і відмовлятися від своїх поглядів. Однак, попри спроби писати в руслі «партійної лінії», був майже цілком ізольований від літературного життя.

Неперевершений майстер малої прозової форми М. Хвильовий витворив у нашому письменстві власний стиль, своєрідний різновид лірико-романтичної, імпресіоністичної новели. На середину двадцятих років він став визнаним лідером цілого літературного покоління і був незмінним детонатором гострої критичної полеміки про шляхи розвитку пореволюційної української культури.

Своєрідним ключем для розкриття стильової магії М. Хвильового можна вважати новелу "Арабески" (1927).

13 травня 1933-го покінчив життя самогубством у Харкові на знак протесту проти свавільного беззаконня радянського тоталітаризму.

Більше про Миколу Хвильового можна дізнатися у нашій бібліотеці

#читайукраїнською

 

А ще сьогодні...Міжнародний день танго

Вважають, що танго виникло в аргентинській столиці Буенос-Айресі. Танець та напрям музики є результатом змішань різних культур та народів – італійської, іспанської, африканської, культури гаучо тощо.

Танго - танець-імпровізація, у ньому дуже важливим є вміння партнерів відчувати одне одного. Це вміння народжується на підсвідомому рівні ніби само собою, створюючи відчуття іншої реальності. А найвиразнішим моментом цього танцю є пауза: лунає музика, а двоє завмерли в обіймах одне одного, ніби ведуть німий діалог на підвищених тонах - це точка найвищого напруження.

Дотик та погляд народжують пристрасть. Коли двоє зливаються в одне ціле – народжується танго. Танець, в якому партнери не просто майстерно виконують рухи, а розповідають цілу історію. Танго тримає глядачів в напрузі від найпершої секунди і до останньої. Недарма кажуть, що танго є танцем закоханих, адже танцівники здатні сказати тільки одним поглядом більше, ніж словами. Під час танцю кров кипить й адреналін зашкалює.

У 2009 році за рішенням ЮНЕСКО, танго, як сукупність музики, танцю, поезії та самобутніх традицій регіону Ріо де ла Плата, було внесено до списку нематеріальної культурної спадщини людства.

 

11 грудня Міжнародний день гір

Гори займають практично одну четверту поверхні суші, відіграють найважливішу роль у просуванні нашого світу до сталого економічного розвитку і є домівкою 15% населення. Вони не лише дають джерело засобів для існування і благополуччя майже для 1,1 млрд людей, які проживають у гірських районах, але й опосередковано сприятливо впливають на мільярди тих, хто проживає біля їхнього підніжжя. І, звичайно ж, не можна забувати, що гори - це заповідник для багатьох унікальних видів рослин і тварин, джерело води всіх основних річок Землі.

Але погіршення стану довкілля призводить до посухи, зсувів, обвалів та інших стихійних лих у горах, а загострення політичної ситуації в гірських регіонах - до локальних воєн, поширення тероризму, зростання кількості біженців, голоду і хвороб. Також гірські екосистеми перебувають під загрозою забруднення. Мікропластик знаходять навіть на вершині Евересту.

Усе це призводить до втрати унікального природного та людського потенціалу гірських регіонів. Тому так важливо привертати увагу світової спільноти до цих проблем задля збереження гір.

 

9 грудня 160 років від Дня народження Бориса Грінченко - письменник, педагог, мовознавець, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько-культурний діяч.

Грінченко залишив значну літературно-наукову спадщину: кілька збірок поезій, перекладів українською мовою кращих творів світової літератури, педагогічних праць, зокрема "Українську граматику" та першу книгу для читання українською мовою для дітей "Рідне слово". За дорученням Київської громади та редакції журналу "Киевская старина" був упорядником і редактором "Словаря української мови" (т. 1–4. Київ, 1907–1909) – праці, в якій брали участь П. Науменко, М. Лисенко, Д. Яворницький, І. Нечуй-Левицький, П. Куліш та ін. Грінченко за цю роботу отримав 2-гу премію ім. М. Костомарова Петербурзької АН. "Словарь української мови" Грінченка і досі є одним із найкращих видань у світовій лексикографії.

Підірване задавненим туберкульозом здоров’я письменника (наслідки харківського ув’язнення) не витримало такого напруженого, безперервного ритму. Останньою краплею його життєвого випробування стала смерть дочки Насті та її малорічного сина. Різке загострення хвороби змусило його вирушити на лікування до Італії, але запізно — 6 травня 1910 року життя невтомного трударя обірвалося в м. Оскендалетті. Поховано Б.Грінченка в Києві, на Байковому кладовищі.

Докладніше про життя та творчість Бориса Грінченка можна дізнатися в Великоберезнянська Центральна Бібліотека

#читайукраїнською

 

Бібліотекарі підтримують флешмоб !

#УкраїнськаХустка

"Хусточку до серця ніжно пригорну і свої печалі вчетверо згорну"