Нема любові понад ту,
Що окропила кров’ю Крути.
І ту гарячу кров святу
Землі вкраїнській - не забути!
В. Письменний
Бій під Крутами… Щороку ми вшановуємо пам’ять молодих героїв, що 1918 року полягли біля залізничної станції Крути, захищаючи Українську народну республіку від більшовицьких загонів, які рвались до Києва. Їхній подвиг навічно ввійшов до літопису боротьби за незалежність Вітчизни, як одне із свідчень незламності духу українського народу, його вічним прагненням до волі і справедливості. До Дня пам'яті героїв Крут у районній бібліотеці спільно з Великоберезнянською гімназією було проведено годину історичної пам'яті "Квіти у полі, там де Крути...".
Ведучі підготувала коротку історичну довідку про події, які передували Крутянській битві, про політику тогочасного уряду. Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку – боронити її. «Понад все вони любили свій коханий край», – писав Павло Тичина. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства. Прозвучали поезії «На Аскольдовій могилі…» П. Тичини, «На могилах» О. Тарнавського, «Крути» М. Лавренка та ін.
Завуч Великоберезнянської гімназії Віра Примак наголосила, що бій під Крутами – це і тріумф і
трагедія. У ньому переплітається і біль, і смуток, і гордість за молодих
юнаків. Доречними стали слова І. Дзюби: «У людини високого ідейного та
духовного тонусу є щось вище за саме життя – це мета цього життя, це її ідеали,
принципи, це честь і гідність, і вона (цебто людина) може віддати за них своє
життя».
Ця подія залишила свій відбиток
не лише в історії і в пам’яті народу, а й в літературі. «Крути: незгасима пам'ять і урок сьогодні» – під такою назвою експонувалась літературно-художня виставка, на
якій були представлені книги про Крути.
Немає коментарів:
Дописати коментар