Скріплення печаткою договорів

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу" (набрав чинності 30 жовтня 2014 року) внесені зміни до низки кодексів та законів України, які спрямовані, зокрема, на запровадження відмови від обов'язковості та перехід до добровільності використання печаток суб'єктами господарювання приватного права.

Так, цим Законом частину другу статті 207 Цивільного кодексу України, якою встановлені вимоги до письмової форми правочину, доповнено новим абзацом, згідно з яким обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін (підпункт 1 пункту 3 розділу I).

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 Цивільного кодексу України).

При цьому слід зазначити, що порушення форми договору є двох видів: перше порушення є порушенням вимог закону щодо форми договору, друге порушення є порушенням домовленості сторін щодо форми договору. Звідси названі два види порушень можуть мати різні правові наслідки. Порушення вимог закону щодо його форми може тягнути правові наслідки недійсності договору (наприклад, недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору — стаття 220 Цивільного кодексу України), а порушення домовленості сторін щодо форми договору може тягнути визнання такого договору неукладеним (наприклад,обрання сторонами для письмової форми правочину обов'язковість його скріплення печатками).

Василь Шукаль

Великоберезнянське районне управління юстиції