Великоберезнянська публічна бібліотека

 

29 серпня Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник.

Пам’ять загиблих вшановують хвилиною мовчання

Метою дня є нагадування громадянам країни про подвиг загиблих воїнів.

Стають по черзі в селах на коліна

В містах стають, пошану віддають

Дітей везуть додому в домовинах

А там дощі за ними сльози ллють

На цвинтарі вже місця не лишилось,

Червона глина прибрана в вінках

В страшному сні такого б не наснилось

І грім гримить далеко в небесах

Загинути на своїй Батьківщині…

Ще з молоду покинув ти життя

Не всю любов відкрив своїй дружині,

Недолюбив ріднесеньке дитя.

Батьки, немов у пеклі побували,

За день посивіли, добавили роки.

До раю сина свого проводжали

І сльози тихо капали з щоки

Собою ви закрили побратимів

Пішли у вічність, щоб ми тут жили.

Вже чуєте пісні від херувимів,

Тепер між нами розвели мости.

Лунають постріли угору з автоматів

Від горя стиснулись серця на мить.

Нехай настигне Божа кара гадів!

Нехай земля під ними загорить!

Яку ціну потрібно заплатити,

Щоб мир прийшов і скінчилась війна?

Як горе нашим людям пережити,

Біди багато, мрія лиш одна.

автор невідомий

Усі