Дорогі працівники закладів культури та майстри народного мистецтва!

9 листопада Ваше професійне свято

Це день тих людей, які присвятили себе благородній справі — відтворювати, зберігати та примножувати безцінні духовні скарби нашого народу. Це свято тих, для кого творчість, освіченість, вихованість, духовність, національні традиції стали головними життєвими орієнтирами.

Без традиції — нема культури, а без культури — нема нації. Адже кожен народ існує доти, доки живе його культура. Саме завдяки відданим своїй справі митцям українська культура змогла зберегти свою самобутність і зайняти гідне місце серед світових культур.

Шановні працівники культури та майстри народного мистецтва, прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого професійного свята. Бажаємо Вам міцного здоров’я, мирного неба, родинного затишку, творчої наснаги, мистецьких досягнень та здобутків на благо відродження, розвитку та збереження духовних надбань нашого краю та України

ДЯКУЄМО ЗА ВАШУ ПРАЦЮ https://fb.watch/gHnrjQSUS4/

                                                                   

 

Щороку 9 листопада в Україні відзначають День української писемності та мови. Традиційно в цей день усі українці пишуть Радіодиктант національної єдності, а в школах, окрім цього, проводять тематичні уроки з української мови та літератури.

Дата Дня української мови та писемності припадає на православне свято – День вшанування преподобного Нестора-літописця – послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Адже дослідники вважають, що саме з його праці розпочинається писемна українська мова.

Мова то непросто слова, звуки. Це голос народу, втрата мови веде до зникнення самої нації. Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови сім тисяч років. З покоління в покоління передавали предки нам цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах і передавав від роду до роду щоб не загинула.

Упродовж століть українська мова, так само як і її носії – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав.

Українці виборювали своє право говорити українською понад 350 років. І сьогодні відстоювати його має кожен громадянин, адже, як відомо, без мови рідної й народу рідного нема. Захищати і дедалі утверджувати українську мову як державну – наше спільне завдання.

Однак попри це, з кожним роком українська мова розквітає: носіїв рідної мови стає дедалі більше, молодь все частіше популяризує українську в соцмережах та спонукає до її вжитку у мовленні. І сьогодні українською мовою розмовляють понад 45 мільйонів людей.

Друзі, говорімо українською, щоб нас побачив світ, побачив Україну єдиною і непохитною, її духовні та інтелектуальні надбання!

Вчімо українську та шануймо її!

До Дня писемності та мови у бібліотеці представлена вашій увазі книжкова виставка-інсталяція

"У кожному слові - безодня простору"

РІДНА МОВА

По-своєму кожна

Пташина співає,

По-своєму кожен

Народ розмовляє.

У мене й народу мого

Українська є мова чудова,

Своя, материнська.

По світу її,

Як святиню, нестиму

Допоки живу,

В чистоті берегтиму,

З Любов’ю сердечною,

Вірністю сина.

Ця мова для мене,

Як мати, єдина.

С. Жупанин

 

«Феномен сучасної жіночої прози»

3 листопада відзначає свій 60-й день народження українська письменниця, поетеса, журналістка, сценарист Ірен Роздобудько.

Вона здобула популярність завдяки літературній діяльності. Ювілярка – автор майже 30 книг, декількох поетичних збірок, сценаріїв, восьми кінострічок та серіалів.

Для тих, хто цікавиться творчістю сучасних українських письменників, добре відоме ім‘я такої авторки як Ірен Роздобудько. Особливо прихильними до її книжок є жінки. Представниць прекрасної статі приваблює її самобутнє відображення стосунків між людьми загалом та долі звичайної жінки зокрема.

Теми та жанри її творів є дуже різними – від детективних романів і до психологічних драм. Цікавим є і те, що проза письменниці є сучасною, не позбавленою постмодерних віянь.

До ювілею письменниці для користувачів підготували книжкову виставку, де представлені художні твори авторки

З ювілеєм! Миру, здоров'я, натхнення

 

28 жовтня "Будемо пам'ятати і не забувати"

У нашому календарі є не мало дат, які нагадують нам про ті далекі роки. Кожне наше місто чи містечко, регіон мають пам’ять про цю страшну війну. День визволення України від фашистських загарбників відзначається 28-го жовтня. Це був кульмінаційний результат ряду наступальних операцій, найбільш значимі з яких: Донбаська - з 13-го серпня по 22-е вересня 1943-го року, Корсунь-Шевченківська операція - з 24-го грудня 1943-го по 17-е лютого 1944 - го року, Львівсько-Сандомирська - з 13-го липня по 29-е серпня 1944-го року і заключна Східно-Карпатська операція, яка була розпочата військами і з’єднаннями радянської армії з 8-го вересня 1944-го року і призвела до остаточного звільнення та вигнання останніх гітлерівських загарбників з території України 28-го жовтня 1944-го року.

До кінця війни залишалося ще пів року. Будемо пам’ятати!

День визволення України від фашистських загарбників був вписаний тоді до національного календаря сучасної України. Це відобразилося і в Указі Президента незалежної України № 836 від 20-го жовтня 2009-го року.

Будемо пам’ятати і не забувати! У цей День ми приєднуємося до вшанування всіх, хто забезпечив це звільнення! Добра пам’ять про вас завжди буде жити в наших серцях.

З Днем визволення України!

 

"Маніфест державної волі"

Пилип Орлик – 350 років з дня народження, український політичний, державний і військовий діяч, Генеральний писар, Гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710-1742), поет, публіцист – народився 11 (21) жовтня 1672 на території нинішньої Білорусі в сім’ї родовитої литовської шляхти чеського походження — Орликів.

Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був професор філософії Стефан Яворський. Саме за його рекомендацією молодий Орлик став секретарем канцелярії київського митрополита, а через короткий час був запрошений до гетьманської канцелярії в Батурин.

Києво-Могилянську академію Пилип Орлик закінчив у 1694 році. Навчався відмінно, проявив поетичний талант та талант ораторства, цікавився філософією й літературою, добре володів українською, польською, церковнослов’янською, болгарською, італійською та іншими мовами.

З 1702 (за іншими джерелами — з 1706) року був Генеральним писарем та довіреною особою Івана Мазепи. 1708 року взяв участь у виступі Гетьмана Івана Мазепи проти Петра I.

Після Полтавської битви емігрував до Османської імперії.

За Іваном Мазепою до Бендер пішли близько 50 провідних представників старшини, майже 500 козаків із Гетьманщини та понад 4 тисячі запорожців. Ці «мазепинці», як їх часом називають історики, були першою українською політичною еміграцією. Вони і обрали 5 квітня 1710-го року Пилипа Орлика гетьманом України (у вигнанні). Обрання відбулося в присутності запорожців, генеральної старшини, козацтва, а також османського султана і шведського короля Карла ХІІ.

Основними пріоритетами зовнішньої політики Пилип Орлик уважав: необхідність шведської протекції з гарантією незалежності й територіальної цілісності України, встановлення міцного миру та військового союзу з Кримським ханством.

У 1711 та 1712 роках двічі намагався збройною боротьбою здійснити свої права на рідній землі. В 1714 році був із Карлом ХІІ у Молдовському князівстві, а потім разом із ним переїхав до Шведської імперії, де перебував аж до 1720 року. У 1720 році через Німеччину, Чехію, Шлезьк прибув до Речі Посполитої, де пробув до березня 1722 року. З Речі Посполитої виїхав до Османської імперії, де затримався якийсь час у Хотині над Дністром, потім у Серезі, врешті зупинився в Салоніках та прожив тут до 1738 року. А згодом, побувавши якийсь час у Чернівцях, Каушанах та в Букарешті, переїхав до Ясс (колишня столиця Молдовського князівства), де й помер у 1742 році.

Конституція Пилипа Орлика – «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького» – це договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська, укладений 5 квітня 1710 року, який передбачав ратифікацію шведським королем Карлом XII.

Конституція Пилипа Орлика – документ великої значущості в історії українського державотворення, перша українська та одна з перших європейських конституцій.

Конституція обмежувала привілеї гетьмана та старшини, вирівнювала козаків у правах, зберігаючи при цьому окремий статус запорожців. Окрім того, передбачала політичну незалежність України від московії та розбудову незалежної української Церкви.

Конституція вперше запропонувала розподіл влади на окремі гілки. Законодавча влада – Генеральна Рада, до якої мали входити генеральна та полкова старшина, представники козацьких полків (генеральні радники) і Запорозької Січі. Генеральна Рада мала скликатися тричі на рік – на Різдво, Великдень та Покрову. Впродовж часу «між сесіями» повноваження Генеральної Ради виконували гетьман і Рада генеральної старшини – вища виконавча влада. Суд за Конституцією мав бути незалежний. Уперше Орлик застосовує поняття «вільний народ», тобто населення конкретної території, яке має самоврядні права.

Пилип Орлик залишив після себе багато листів і великий рукописний «Діаріуш подорожній» («Щоденник», 1720-1733, частково його видали 1938 року та повністю у 2013 році (видавництво «Темпора»).

Пилип Орлик написав також поетичні книжки: «Прогностик щасливий», приурочений полковнику Данилу Апостолу (1693), «Алкід Руський», присвячений Івану Мазепі (1695), а на честь полковника Івана Обидовського – «Гіппомен сарматський» (1698).

Пилип Орлик помер у Яссах (сучасна Румунія) 24 травня 1742 року після 35 років вигнання.

До останніх своїх днів великий гетьман невтомно шукав підтримки української державності у володарів Франції, Великої Британії, Ватикану, Саксонії, Прусії, привертав увагу європейських володарів до трагічної долі рідної країни, розділеної між зажерливими сусідами.

Оригінал Конституції Пилипа Орлика зберігається у Швеції.

 

                                 

Європейський день протидії торгівлі людьми започаткований 18 жовтня 2007 року Європейським Парламентом як день консолідації діяльності з підвищення рівня обізнаності щодо феномену торгівлі людьми та небайдужості громадськості до цього явища.

Торгівля людьми - це злочин, жертвами якого можуть виявитися чоловіки, жінки, діти як з метою примусової праці, так і сексуальної експлуатації. За даними Міжнародної організації праці, 21 мільйон людей у всьому світі є жертвами примусової праці. Чоловіки, жінки та діти потрапляють до рук торговців людьми як в своїх країнах, так і за кордоном.

Принагідно Мінсоцполітики нагадує, торгівля людьми - це ганебне явище, з яким необхідно боротися.

Вам завжди є куди звернутись за допомогою!

15-47 - Урядова гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;

527 або 0-800-505-501 - Національна безкоштовна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів;

0-800-500-335 або 116-123 - Національна "гаряча лінія" з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації;

0-800-500-202 - “Call-центр” Національної поліції України.