Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 14 жовтня 2011 року № 3178/5

На виконання Закону України від 10.10.2013 № 642-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правого регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а також з метою подальшого удосконалення форм реєстраційних карток Міністерством юстиції України 12.05.2014 прийнято наказ № 749/5 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 14 жовтня 2011 року № 3178/5", зареєстрований в  Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 року за № 498/25275, що набирає чинності з дня його опублікування (тобто 3 30.05.2014). Відповідно до зазначеного наказу у новій редакції викладаються усі форми реєстраційних карток, крім двох форм :

форма 6 – реєстраційна картка про підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;

форма 9 – реєстраційна картка про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом.

Форми реєстраційних карток у новій редакції розміщено на веб-сайті Державної реєстраційної служби України за адресою: drsu.gov.ua

Державний реєстратор

реєстраційної служби

О. Мешко

Зміни в законодавстві про інформацію та про доступ до публічної інформації

В квітні місяці 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» (у новій редакції) та Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Зокрема, відповідно до змін  Закону громадяни отримали право на: доступ до протоколів сесії ради, а також висновків і рекомендацій постійної комісії ради, протоколів їх засідань, які оприлюднюються і надаються на запит;до матеріалів генерального плану населеного пункту (що визначає питання розвитку, планування, забудови та іншого використання відповідної території); безоплатне отримання статистичної інформації, навіть тієї, яка зібрана не за рахунок коштів Державного бюджету;доступ до засідань Верховної Ради.

Заява про зміну імені та документи, які додаються до заяви

Заява про зміну імені подається у письмовій формі за умови пред’явлення паспорта громадянина України (пункт 3 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, пункт 3 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Для зміни імені фізичної особи, яка досягла чотирнадцятирічного віку, разом з відповідною заявою подається свідоцтво про народження, довідка з місця проживання та заява в письмовій формі батьків (одного з батьків - у разі, коли другий помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері) (пункт 3 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, пункт 3 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Законодавство України про захист прав біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту

Досвід, набутий у перші роки незалежності України, переконав у необхідності якнайшвидшого врегулювання питань захисту біженців і шукачів притулку, тому історично склалося так, що Україна вжила відповідних заходів до надання згоди на обов’язковість Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців. Результатом законодавчої роботи за цим напрямом спочатку став прийнятий 24 грудня 1993 р. Закон України «Про біженців», а потім – прийнятий 21 червня 2001 р. новий Закон України «Про біженців», завдяки якому було загалом досягнуто відповідності норм українського національного законодавства міжнародно-правовим стандартам у сфері захисту прав біженців, передусім Конвенції про статус біженців 1951 р. та Протоколу щодо статусу біженців 1967 р. 10 січня 2002 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців». Відповідно до цього Закону Україна зобов’язалася виконувати вимоги зазначених міжнародно-правових актів.

Відповідальність за одержання та вимагання хабара

Відповідальність за одержання та вимагання хабара регулюється нормами Кримінального кодексу України, зокрема ст. 368, ст. 369.

Зокрема,за одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища – передбачено штраф від п'ятисот до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців,з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

10 нововведень у сфері діяльності громадських об’єднань

1 січня 2013 року вступив у дію Закон України «Про громадські об’єднання», у зв’язку з чим втратить чинність діючий Закон України «Про об’єднання громадян». Відповідно до закону, громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних осіб та (або) юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. За організаційно-правовою формою громадські об’єднання поділяються на громадські організації або громадські спілки.

Новим Законом передбачено такі нововведення у сфері діяльності громадських об’єднань, які регулюють процедуру створення, реєстрації та діяльності громадських об’єднань, а саме:

1. Скасовані територіальні обмеження діяльності

Громадське об'єднання може поширюватися свою діяльність на всю територію України.

Новий закон усуває обов'язковий поділ об'єднань громадян за територіальним статусом всередині країни.

Громадські об'єднання самостійно визначають територію своєї діяльності.

Звільнення за власним бажанням

У КЗпП зазначено, що працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, попередивши роботодавця за два тижні. Чи обов’язково відпрацьовувати ці два тижні? Як бути працівникові, який не бажає цього робити, а роботодавець наполягає на відпрацюванні?

Відповідно до статті 38 КЗпП працівник має право у будь-який строк розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, письмово попередивши про це роботодавця за два тижні. Попередження роботодавця про наступне звільнення є обов’язком працівника.

Чи надається додаткова відпустка за основним місцем роботи і на роботі за сумісництвом жінці, яка має двох дітей віком до 15 років?

Тривалість відпусток визначається Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504), іншими законами та іншими нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Святкові й неробочі дні (ст. 73 КЗпП) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону № 504), не враховуються.

Особливості виплати лікарняних за час простою не з вини працівника

Незалежно від того, чи тимчасова непрацездатність працівника настала до початку простою, чи у період простою та продовжується після його закінчення, оплата днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється на загальних підставах і надається у порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240.

За мобілізованими в армію працівниками зберігається робоче місце і виплачується середня зарплата за місцем роботи

В Територіальну державну інспекцію з питань праці у Закарпатській області останнім часом поступає чимало звернень від роботодавців, щодо надання роз’яснень стосовно збереження/розірвання трудових відносин з працівниками мобілізованими на навчальні військові збори, порядок оформлення таких відносин та оплати цього часу.

Призив (мобілізація) на навчальні збори відібраних кандидатів, за винятком випадків, коли громадянин України виступає добровольцем, здійснюється шляхом направленням повістки встановленого зразка із зазначенням дати прибуття до військкомату.