Великоберезнянська публічна бібліотека

 

"Голодомор"

Голодна смерть, напевно, найстрашніша.

Вона повільна, довга і тяжка,

Жахлива і пекельна, найлютіша,

Бо зводить з розуму й така тривка...

А це ж було... І ніде правди діти,

Що заподіяли цю смерть більшовики.

Дорослі мерли, старики і діти —

Це геноцид кривавої руки.

Щоб наш народ нескорений здолати,

Що прагнув волі і в борні стояв.

Його рішили в чорнозем загнати,

Щоб голову вже більше не підняв.

Вмирали сім’ї, вимирали села...

Бо все забрали, що народ зростив.

Статистика доволі невесела...

Мільйони більшовицький кат згубив.

А ті, хто вижив, будуть пам’ятати,

Як голодом морили чесний люд.

Бо ж пам’ять у народу не забрати...

Й не знищити, не змити, наче бруд.

Вона передалась нам генетично,

Й живе у нас завжди з маленьких літ.

І буде жити в Україні вічно,

То ж хай про це почує цілий світ!

(Надія Красоткіна)

В останню суботу листопада в нашій державі відзначається День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій.

Пам'ять нескінченна книга, у якій закарбовано життя людини та життя країни. Багато сторінок вписано в нашу історію кривавим і чорним, ми не повинні забувати.

У скорботному доземному уклоні перед пам'яттю жертв страшного голодомору схилимо голови Згадаємо в наших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час великого голоду.

Тож не будьте байдужі, та в цей день, запаліть "Свічку пам'яті" щоб пом'янути невинно померлих.