РОЗТАШУВАННЯ: Знаходячись ніби в „куточку” Закарпаття, цей район проте є справжньою скарбницею для туристів і відпочиваючих. Великоберезнянський район займає площу 800 км²., із населенням 30 тис. осіб.
Загалом на території району проживають представники багатьох національностей, серед яких виразно представлені українці, роми, словаки та інші. Район межує зі Словацькою Республікою (40 км. кордону) та Польщею (33 км. кордону) на заході і півночі, має вихід у Львівську область, є сусідом Перечинського та Воловецького районів області. Тут знаходиться міжнародний автомобільний перехід Малий Березний-Убля.
Особливості місцевості: Саме у Великоберезнянському районі знаходиться найпівнічніша точка нашого краю (с. Стужиця, хребет Схiднi Бескиди). Переважну більшість території району займають лісисті гори, а найвищою точкою Великоберезнянщини є г. Лютянська Голиця (1374 м. над р.м). Значну роль у формуванні рельєфу відіграють річки Уж та Лютянка.
У Великоберезнянському районі недалеко від с. Лубня розташовані природні карстові печери, найбільша з них – 138 м. завдовжки. Біля с. Княгиня знаходяться відомі мармурові печери. А також в районі побудовано найдовший залізничний тунель в Україні - Щербин-Сянки, 908 м завдовжки.
ВЕЛИКИЙ БЕРЕЗНИЙ: Районний центр Великоберезнянщини затишно розташувався на правому березі р. Уж на відстані 41 км. від м. Ужгород. Перші згадки про селище у письмових джерелах відносяться до початку ХV ст. як володіння Ужгородської домінії графів Другетів. Селище неодноразово опинялося в самому епіцентрі боротьби різних держав. Великий Березний носить звання найбільш грозового місця в Україні, де припадає до 43 грозових днів на рік.
ВАРТО ВІДВІДАТИ
СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР - один з найбільших греко-католицьких монастирів Закарпаття, розташований у с. Малий Березний. Першим історію його заснування записав письменник Анатолій Кралицький: "Місце, на якому сьогодні розташований монастир, в минулому служило кладовищем. Шляхтичі хотіли спорудити тут господарські будівлі. Але коли почали копати рів для фундаменту, то віднайшли нетлінні мощі невідомої дівиці. Вражена знахідкою, богобоязлива родина Гомонаїв поставила на тому місці дзвіницю, в якій час від часу відбувалася літургія. Згодом прибув сюди монах з Галичини і, полонений мальовничою красою розташування, поставив собі тут келію, а в дзвіниці правив богослужіння і навчав хлопчаків грамоті. Після смерті його змінив інший чернець, за ним слідував наступний. Оскільки місце стало часто навідуваним, то Мукачівський монастир надіслав сюди монахів для постійного проживання. За допомогою графської родини у 1742 р. збудовано тут мона¬стир, а при щедрості місцевого народу згодом зведено і церкву з каменю...". Сьогодні монастир вкотре за свою 250-річну історію зазнає перебудови. Тільки шість років тому відновив свою діяльність Малоберезнянський монастир, а нині він уже посідає важливе місце в чині святого Василія Великого.
ДЕРЕВ’ЯНА ЦЕРКВА В С. БУКІВЦЕВЕ - церква св. Анни належить до дерев'яних церков барокового стилю, хоч первісно була збудована в бойківському з трьома верхами. За написом на одвірку, в 1791 р. церкву переробив майстер Григорій Макарович. Збережено гарний іконостас XVIII ст. Розписи виконано 1821 р.
ДЕРЕВ’ЯНА ЦЕРКВА У С. КОСТРИНО - Костринська церква належить до видатних пам'яток української архітектури бойківського стилю. Це бездоганний художній витвір, ідеально вписаний у навколишній ландшафт. Довжина церкви складає 15 м., ширина - 7 м., висота вежі від фундаменту - 14 м. Покровську церкву перевезли в Кострино у 1645 р. (або 1703 р.) з села Сянки Турківського повіту Галичини. У 1761 р. проведено ремонт храму з частковою перебудовою.
ДЕРЕВ’ЯНА ЦЕРКВА У С. УЖОК - Ужоцька дерев'яна церква є своєрідною візитною карткою Закарпаття. Церква є однією з найцікавіших споруд бойківського стилю. Попри невеликі розміри, компактні форми храму з домінуючим центральним шатром справляють враження суворої, героїчної споруди. Церкву збудували у 1745 р. майстри Павло Тонів із села Бітлі на Львівщині та Іван Циганин з Тихого, про що свідчить напис над дверима.
ДЕРЕВ’ЯНА ЦЕРКВА У С. ГУСНЕ - Бойківська тризрубна дерев'яна церква побудована в 1655 р. В інтер'єрі храму зберігаються ікони та церковні книги, датовані XVII ст. На жаль, в 90-х роках минулого століття стару покрівлю замінили бляхою, зіпсувавши цим первісну красу храму. Біля церкви стоїть двох’ярусна, перекрита чотирисхилим дахом дзвіниця.
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК «УЖАНСЬКИЙ» - Ужанський національний природний парк було створено у 1999 р., хоч ідея виникла ще сто років тому. У той час у Західній Європі зародився рух за охорону пам'яток природи.
У 1900 р. Австро-Угорське міністерство землеробства доручило знайти в Карпатах праліси для створення резерватів. Так у 1908 р. на території сучасного парку було створено резервати «Сту-жиця», площею 331,8 га., і «Тиха», площею 14,9 га.
Тепер парк займає площу 39159 га. Він розташований на гірському масиві Східних Карпат у право- та лівобережній частині верхів'я ріки Уж. Територія парку має видовжену форму довжиною 45 км. і шириною 3-18 км. Парк є невід'ємною складовою єдиного у світі тристороннього польсько-словацько-українського Міжнародного біосферного заповідника "Східні Карпати" і відіграє важливе наукове значення для дослідження біології і геології гір, а також для підтримки сталого розвитку всього Карпатського регіону.
Немає коментарів:
Дописати коментар