пʼятниця, 21 вересня 2018 р.

Спогади, що сповнюють гордістю


   Гарною традицією районної бібліотеки стало проведення вечорів пам′яті відомих митців Березнянщини. У районній бібліотеці для дорослих відбувся вечір-спомин "Спогади, що сповнюють гордістю" присвячений 85-літтю з дня народження українського художника,уродженця Великого Березного Михайла Романишина.
   Михайло Романишин був не просто художником. Він зробив величезний вклад у розвиток української культури – працював у Міністерстві культури, його неодноразово обирали відповідальним секретарем Спілки художників України, був членом правління Спілки художників СРСР, членом комісії у справах ЮНЕСКО, публікував статті та рецензії, організовував численні виставки українського образотворчого, народного та декоративного мистецтва в Україні, Європі та світі. Михайло Романишин очолював найбільшу мистецьку скарбницю України – Національний художній музей.
    У читальній залі зібралися рідні, друзі та шанувальники творчості митця. Приємно, що на захід завітали і учні Великоберезнянської ЗОШ.
     Ведучі ознайомили коротко із життєвим та творчим шляхом Михайла Романишина.




    Гарними спогадами про брата поділилася сестра художника Ольга Савко. Згадала приємні миті дитинства, як із нетерпінням чекала маленькою повернення Михайла із Києва. З гіркою сльозою був спомин про вибух у Чорнобилі, який і став у майбутньому причиною хвороби та передчасної смерті митця. Щиру вдячність висловила Ольга Савко за повагу та вшанування пам′яті Михайла Романишина, за популяризацію його творчості у рідному краї.


    Про невідомі факти життя та творчість художника розповів друг дитинства, відомий у Закарпатті діяч „Просвіти" Володимир Шелепець. Щира оповідь про дружні взаємини з М.Романишином та його дружиною Валентиною перепліталася тісно із спогадами про спільне дитинство, про навчання Михайла у відомої художниці Катерини Шелепець. « … Зараз я побачив себе малим хлопчиком, який перший раз завітав до Вас і побачив… у кімнатах Ваші авторські роботи. Це була моя перша картинна галерея і, можливо, тут перед Вашими роботами я вперше задумався над своїм майбутнім, мені захотілося намалювати так, як і у Вас, - красиво. За це Вам спасибі!»- писав у листі до вчительки митець.


   Свій виступ В.Шелепець ілюстрував репродукціями кількох десятків картин художника, фотокадрами із його життя. Із захопленням присутні слухали історії створення картин, впізнавали відомих березнян на полотнах митця. Особливу увагу В.Шелепець звернув на зображення краси рідного краю у творах М.Романишина, відображення елементів народної архітектури, верховинського побуту, звичаїв та традицій. Це авторські полотна «Стара лемківська хижа (с. Гусний)», «Церква Св. Миколи. с. Гусний», «Хата діда Бабинця з с.Гусного на Березнянщині», тематичні картини «Великдень» та «З вінчання», «Вівчар»,«Джерело», «Великдень» та багато інших.



   Сюжетні картини і портрети, творчий доробок художника на сьогодні, на жаль, є мало відомими на Березнянщині. Єдина робота «Лісоруб» зберігається у Закарпатському обласному художньому музеї ім.Й.Бокшая. Доля деяких робіт М.Романишина невідома.
     Надзвичайно ніжним та ліричним відступом вечора стала демонстрація картин із альбому «Квіти для матері» під музику Поля Моріа. Яскраві натюрморти художника, пройняті вдячною синівською любов′ю до матері, перенесли присутніх у інший світ - сповнений неймовірної краси, ніжності, щирих емоцій та почуттів, позитивних вражень.


   Спогадами про Михайла Романишина поділився художник Юрій Глуханич. Згадав, як познайомився із митцем у Києві у далекому 1978 році. Був вражений тоді щирим бажанням допомогти та невимушеною привітністю, з якою вітав земляка уже тоді столичний діяч.Вдячний також М.Романишину за допомогу у організації двох виставок авторських робіт.


   Ольга Мордованець згадала, як вперше, будучи ще дитиною, побачила М.Романишина за роботою.Художник сидів у саду у Великому Березному і малював грушку. Із дитячою цікавістю та захопленням вона розглядала намальоване, і ця майстерно зображена грушка запам′яталася їй на все життя.


    Зі спогадами про Михайла Романишина, враженнями від його творчості виступили Мирон Мацак, Василь Канюк, Віктор Ковач та селищний голова Богдан Кирлик.




    Приємною новиною поділився із учасниками заходу Володимир Шелепець. Повідомив про те, що до кінця року планується встановити на фасаді Великоберезнянької гімназії (тут навчався митець) пам′ятний барельєф Михайлу Романишину, над виготовленням якого працює ужгородський скульптор М.Белень.




   Михайло Романишин своєю живою творчою працею й громадською діяльністю стверджує високі ідеї митця-новатора, палкого патріота рідного краю й усієї України.

Немає коментарів:

Дописати коментар